03 грудня 2025 року відбулася історична подія для Факультету музичного мистецтва і хореографії Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, а саме проведення онлайн-лекції на тему: «Важливість “здорової техніки” для піаніста, запобігання травмам або як відновити себе?/The Importance of Healthy Technique for a Pianist: How to Avoid Injury or How to Recover from Injury? (у рамках науково-методичного проєкту “Практичний Експериментаріум ‘PSY & ART’”) із пані Пенелопою Роскелл. Це – всесвітньо відома виконавиця на фортепіано, педагог, авторка численних методичних праць (їх друкує авторитетне видавництво «Edition Peters», у якого найширший асортимент нотних видань на сьогодні по всьому світі) та знаним фахівцем в області піаністичних травм (вона є радником з піаністичних питань у Британській асоціації виконавського мистецтва і медицини). Піаністка також являється професором (гра на роялі та фортепіанна педагогіка) у Trinity Laban Conservatoire of Music and Dance, головою European Piano Teachers Association (EPTA UK), London, United Kingdom, а також обраним президентом EPTA у Європі.

У програмі – ознайомлення із принципами «здорової техніки» (баланс тіла, координація тощо) за відомим британським викладачем, cпеціалістом з «фортепіанних травм» Пенелопою Роскелл. «Невпинні оплески подяки лунають на її честь по всьому світу», – додала А. Романенко, кандидат культурології, доцент кафедри, модератор заходу. Влучний переклад забезпечила О. Цегей, відмітивши що вебінар був насиченим (леді розповідала, надавала приклади як за інструментом, так і поза ним (playing та pre-playing), демонструвала власні книги й презентаційні матеріали), і ніхто з присутніх не помітив як шановна пані, захопившися, продовжувала розкривати таїни складної піаністичної підготовки навіть поза таймінгом (загалом зустріч тривала більше ніж півтори години!).

Важко переоцінити усю значущість проблеми піаністичної травматизації, адже після цього піаніст перестає повноцінно виступати на сцені та змушений адаптуватися до нових життєвих умов (інколи це повна зневіра у себе). В Україні Університет Грінченка – перша установа, яка ініціює процес створення центру взаємодії музикантів та медиків (зокрема  усунення такої «нестачі» як необхідність розтягування, мала розробленість м’язів долонь піаніста).

Присутність леді прикрасила повсякденне життя як студентів, так і професорсько-викладацького складу кафедри інструментально-виконавської майстерності у надскладний воєнний час. Її повага, співчуття, самовідданість вражали у ході зустрічі, адже пані Пенелопі вдалося так глибоко вдивитися у корінь поставленої проблеми, віднайшовши головну із її причин – прагнення грати на роялі в занадто швидких темпах (стихійність віртуозності у результаті занадто рано автоматизованих навичок), властиве багатьом обдарованим молодим піаністам, однак за відсутності їхнього раціо/уваги (невміння «відчути» будь-яке ущільнення, затиснення у руках в будь-який момент гри на роялі, а також невміння працювати із самим фортепіанним звуком, його чистотою та протяжністю).

Над здійсненням доленосної події працювали А. Романенко (модератор), М. Малахова (завідувач кафедри, кандидат педагогічних наук, координатор), К. Цимбал (старший викладач кафедри, технічний супровід).